Кримінальні провадження в умовах публічного тиску: робота адвоката в гучних судових процесах

Автори: Олександр Зайцев, адвокат Grain Law Firm
Марина Кузьменко, помічник адвоката Grain Law Firm

У сучасному суспільстві, де інформація поширюється миттєво, а громадська думка формується швидше, ніж триває досудове розслідування, резонансі кримінальні провадження дедалі частіше проходять у супроводі надмірного публічного тиску, який виникає ще на етапі повідомлення особі про підозру, а в окремих випадках — після проведених обшуків в особи, яка не набула процесуального статусу в кримінальному провадженні.

Такий тиск може виникати з різних джерел: це журналістські розслідування, дописи в соціальних мережах, політичні заяви, активістські кампанії чи просто емоційне обговорення у медіапросторі.

Як наслідок, судовий процес перестає бути лише юридичною процедурою — він стає елементом публічного театру, де кожна дія сторін аналізується, оцінюється та коментується великою кількістю зацікавлених сторонніх осіб, що не може не впливати, зокрема опосередковано, на об’єктивність та неупередженість незалежного суду.

В таких умовах професія адвоката набуває особливої ваги та складності, оскільки йому доводиться діяти в умовах, коли правова логіка процесу стикається з очікуваннями суспільства, емоціями мас та інформаційними маніпуляціями, а сформована правова позиція захисту, яка має бути почута та сприйнята судом у чесному змагальному процесі, зазнає постійної критики та несприйняття, оскільки цій людині окремі представники суспільства вже ухвалили вирок ще на етапі проведення у неї обшуку чи вручення повідомлення про підозру.

Коли мова йде про гучні кримінальні справи, адвокат фактично опиняється на перетині двох реальностей: правової, де діють закони, кодекси, процедури, та медійно-соціальної, де домінують інтерпретації, припущення, спрощення та узагальнення, суб’єктивні оцінки і подекуди відверта упередженість.
У багатьох випадках ще до ухвалення вироку обвинуваченого вже «засуджують» у соцмережах або засобах масової інформації. Людина може бути визнана винною в очах суспільства задовго до того, як суд отримає, дослідить та вивчить всі наявні у сторін кримінального провадження докази.

За таких складних умов та обставин адвокат має не лише захищати клієнта в юридичному сенсі, а й забезпечити йому елементарне право на неупереджене досудове розслідування, справедливий та об’єктивний розгляд справи у суді.

Особливої ваги в цьому питанні набуває дотримання принципу презумпції невинуватості щодо конкретної людини, оскільки, як правило, в процесі розгортання публічного тиску, коли він активізується та набирає обертів, людину визнають вже причетною або винною у, ймовірно, вчиненому кримінальному правопорушенні ще до ухвалення та набрання вироком законної сили.

Вказане засудження людини у інтернет-виданнях, інтернет-ЗМІ, на просторах Facebook, анонімних телеграм-каналах тощо є грубим порушенням презумпції невинуватості щодо конкретної людини, що, скоріше, віддаляє нас від базових принципів та засад правової демократичної держави Європейського Союзу, аніж наближає нашу країну до цього.
І якщо адвокат не завжди може запобігти таким порушенням презумпції невинуватості, то обов’язково повинен на них реагувати у правовій площині, оскільки цю ситуацію можна запустити і вона буде, як сніжна куля, збільшуватися до неконтрольованих масштабів.

Як приклад, адвокат або безпосередньо його підзахисний може звернутися до суду зі заявою про порушення презумпції невинуватості, якщо таке порушення було допущено правоохоронним органом у своїх соціальних мережах або на YouTube тощо, для того щоб суд відповідним чином зреагував.

Вказані випадки вже мали місце у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснювалось Національним антикорупційним бюро України, де за результатами звернень адвокатів Вищим антикорупційним судом були прийняті відповідні ухвали, якими подані заяви було задоволено, встановлено порушення презумпції невинуватості, закріпленої у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, та надіслано копію ухвали директору Національного антикорупційного бюро України для відповідного реагування, спрямованого на усунення встановлених порушень.

Для прикладу, мова йде про ухвалу Вищого антикорупційного суду від 31.10.2023 у справі №  991/392/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114797457) та ухвалу Вищого антикорупційного суду від 17.01.2024 року у справі № 991/4071/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116419129).

В іншому випадку, якщо відповідні звинувачення або поширені фейки мали місце з боку представників ЗМІ, громадських активістів або окремих фізичних осіб, зокрема лідерів суспільної думки, ефективним правовим засобом захисту може бути звернення із позовною заявою до суду про захист честі, гідності та ділової репутації, а також з вимогою про відшкодування моральної шкоди у порядку цивільного судочинства, або звернення до Європейського суду з прав людини, якщо особа вичерпала всі засоби правового захисту в національних судах.
За останні декілька років найбільш небезпечним середовищем для здійснення публічного тиску в гучних судових справах стали анонімні Telegram-канали, де нікому не відомі особи можуть вчиняти замовні інформаційні атаки проти конкретної людини, використовуючи маніпуляційні прийоми, такі як спрощення та узагальнення, вже констатуючи причетність і винуватість особи до нібито вчиненого злочину.

Особливо помітною стає така активізація інформаційних атак, коли щодо затриманої особи обирається запобіжний захід, вирішується питання продовження строку запобіжного заходу або відсторонення від посади, або коли ухвалене рішення щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження переглядається в суді апеляційної інстанції, коли відповідна ухвала оскаржується в апеляційному порядку.

Вказана тенденція до штучного знищення репутації особи, нехтування принципом презумпції невинуватості стає дедалі небезпечнішою, оскільки слід не забувати, що суддя — також людина, яка так само, як і будь-яка пересічна людина, читає новини, гортає стрічку у Facebook та підписана на Telegram-канали, а тому мимоволі може піддаватися цьому публічному тиску, навіть не усвідомлюючи цього, або в найгіршому випадку через побоювання публічного осуду почати перейматись за те, які рішення йому як судді слід приймати в гучній судовій справі, яка перебуває у його провадженні.
За таких обставин вказаний публічний тиск у гучних судових справах потребує не тільки вчасної реакції та ефективного відпрацювання адвокатом, а на вказану проблематику, яка стає дедалі більш актуальною, потрібно звертати увагу органам державної влади, зокрема представникам законодавчої гілки влади, які мають приймати відповідні нормативно-правові акти для того, щоб викорінювати будь-яку потенційну можливість здійснення публічного тиску на суд під час розгляду судових справ.

Тож цьому і полягає актуальна на сьогодні проблематика спрощення та узагальнення. У цілому для людини природно сприймати поверхневі судження та на їх основі робити власні висновки, оскільки це значно спрощений та швидкий і доступний варіант опрацювання інформації, на відміну від ретельного та глибинного аналізу кожної окремої фактичної обставини у поєднанні з обов’язковою її перевіркою за наявними доказами.

Наведений спосіб опрацювання інформації є значно складнішим та тривалішим, а тому найчастіше є неприйнятним для суспільства, втім, для сумлінного виконання цих дій і було впроваджено правосуддя у вигляді судів, які повинні ретельно, об’єктивно та у повному обсязі розібратися з наявними фактами та доказами, щоб встановити, що є правдою у висунутому особі обвинуваченні, а що є надуманими або перекрученими фактичними обставинами.

І, на жаль, окрема частина суспільства, ігноруючи основоположний принцип презумпції невинуватості, формує свою точку зору щодо особи через вплив медіа і певних осіб, які сьогодні є лідерами формування думок, на свідомість окремого сегмента громадян, які не мають можливості в повному обсязі дослідити всі докази сторони обвинувачення та сторони захисту протягом судового розгляду справи.

Варто також не забувати про психологічний вимір.
Людина, яка стає фігурантом гучної кримінальної справи, перебуває під колосальним тиском: страх за власну свободу, тривога за близьких, соціальна ізоляція, постійна присутність у новинах, а часто — й пряма загроза репутації або навіть життю.
У таких обставинах адвокат нерідко виконує роль не лише захисника в юридичному сенсі, а й стабілізувальної фігури, в певному сенсі він має діяти як психолог, який надає клієнту впевненість, пояснює логіку дій, допомагає емоційно витримати довгий і складний процес.
Публічні справи також нерідко мають політичне підґрунтя або чутливий суспільний підтекст. Це можуть бути справи проти політиків, активістів, правоохоронців, військових, журналістів, бізнесменів тощо.
У таких випадках адвокат повинен бути готовим до ще складнішої форми тиску — з боку влади, органів досудового розслідування, громадських об’єднань, іноземних партнерів або міжнародних інституцій.

Під таким кутом робота адвоката вже межує з правозахисною діяльністю, оскільки вона зачіпає базові права людини, принципи верховенства права та незалежності судової влади.
Однією з ключових дилем, з якими стикається адвокат у публічних справах, є баланс між правдою та інформаційною безпекою клієнта.

Інформація, яка могла б зміцнити позицію захисту, іноді не може бути розкрита через етичні, стратегічні або процесуальні міркування.
Тому адвокату доводиться діяти обережно, приймаючи складні рішення, які впливають не лише на долю конкретної особи, а й на сприйняття правосуддя загалом.
Не менш важливо зазначити, що в умовах резонансного кримінального процесу адвокат сам піддається тиску. Його дії критикують, аналізують, іноді звинувачують у захисті «не того, кого треба», що, очевидно, не можна робити у правовій державі з огляду на заборону ототожнення адвоката з його клієнтом.

Проте професійна місія адвоката — захищати людину незалежно від суспільної думки, стояти на сторожі її прав незалежно від резонансності справи чи персоналії підзахисного.
Це позиція, яка вимагає не лише професіоналізму, а й глибокої внутрішньої стійкості.
Таким чином, гучні кримінальні провадження — це не просто судові справи під мікроскопом громадської уваги.
Це складний соціально-правовий феномен, в якому адвокат виконує ключову роль як захисник прав людини, професіонал, медіатор між правовою системою та суспільством і часто — єдиний голос розуму в умовах, коли емоції беруть гору над фактами.
Справедливий суд у таких умовах можливий, лише якщо адвокат зможе ефективно реалізувати свої функції попри будь-який тиск. Саме тому робота адвоката у гучних справах — це не просто юридична практика, а своєрідна місія із захисту фундаментальних цінностей правової держави.