Добровільне повернення на військову службу осіб, які не вперше самовільно залишили військову частини чи дезертирували: наслідки для кримінального провадження

Автор: Лідія Карплюк, партнерка Grain Law Firm

Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» від 20.08.2024 № 3902-IX статтю 401 Кримінального кодексу України (далі – КК України) доповнено частиною 5 такого змісту:
«5. Особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби».

Нагадаємо, що стаття 407 КК України передбачає кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, а стаття 408 – за дезертирство.

Цим самим Законом № 3902-IX було внесено і відповідні зміни до статей 286, 287, 288 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) для можливості реалізації норми частини 5 статті 401 КК України.

Після набрання чинності новими нормами 07.09.2024 вони одразу набули широкого застосування і за пʼять місяців в Єдиному державному реєстрі судових рішень вже є близько трьох тисяч ухвал, якими задоволено відповідні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які під час дії воєнного стану вперше вчинили самовільне залишення військової частини або місця служби чи дезертирство.

Ключовою в частині 5 статті 401 КК України є можливість її застосування до тих, хто вчинив зазначені кримінальні правопорушення вперше.

Водночас Законом України «Про внесення зміни до глави XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо умов продовження військової служби під час дії воєнного стану окремим категоріям військовослужбовців» від 21.11.2024 № 4087-IX вказану главу доповнили пунктом 72, відповідно до підпункту 1 якого військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини чи місця проходження служби або дезертирували до набрання чинності цим законом (29.11.2024) і військову службу яких призупинено та які добровільно прибули не пізніше за 1 січня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше ніж за 72 години з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Згодом Законом України від 09.01.2025 року № 4197-IX продовжено строк: військовослужбовець має повернутися до військової частини до 1 березня 2025 року.

У вказаному підпункті 1 пункту 72 «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» не міститься слова «вперше», тому очевидно, що він може бути застосований і до тих військовослужбовців, які вчинили самовільне залишення військової частини або місця служби чи дезертирство не вперше.

Однак на сьогодні не внесено будь-яких змін до законодавства, в тому числі кримінального процесуального, які би визначили, що має відбуватися з кримінальними провадженнями щодо таких військовослужбовців.

Так, підпунктами 2, 3 пункту 72 «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» передбачено, що в день продовження військової служби військовослужбовцям, зазначеним у підпункті 1 цього пункту, командир (начальник) військової частини інформує у письмовій формі про таке продовження орган досудового розслідування та відповідний орган управління Військової служби правопорядку у Збройних силах України; і що факт відкриття кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, передбаченого статтями 407 і 408 Кримінального кодексу України, стосовно військовослужбовця, зазначеного в підпункті 1 цього пункту, не є підставою для відмови в продовженні йому військової служби та дії контракту.

Водночас будь-яких норм, які би визначали механізм звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, як у випадку з частиною 5 статті 401 КК України, закриття кримінального провадження чи принаймні можливість їх звільнення від відбування покарання з випробуванням, на сьогодні законодавець не вніс.

При цьому в частині 1 статті 75 КК України чітко вказано, що вчинення особою кримінальних правопорушень, передбачених статтями 407 та 408 КК України, виключає можливість прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тобто наразі видається, що орган досудового розслідування просто братиме до відома інформацію військової частини про продовження військової служби військовослужбовцем, щодо якого здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом вчинення не вперше кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 або 408 КК України.

Можливо, органи досудового розслідування утримуватимуться від повідомлення про підозру таким військовослужбовцям, якщо до моменту надходження такої інформації від військової частини вони ще не набули статусу підозрюваного.

Водночас, якщо особі вже повідомлено про підозру у вчиненні не вперше кримінального правопорушення, передбаченого статтею 407 або 408 КК України, то, ймовірно, досудове розслідування щодо такої особи триватиме, адже стаття 280 КПК України, яка регламентує підстави та порядок зупинення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, не містить такої підстави для зупинення досудового розслідування, як проходження підозрюваним військової служби за призовом під час мобілізації до моменту звільнення з військової служби.

Проте якщо до особи було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то вважаємо, що у такому випадку може бути застосована частина 1 статті 616 КПК України, яка передбачає право підозрюваного, обвинуваченого, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

З чинних наразі норм випливає, що досудові розслідування кримінальних проваджень щодо осіб, які підозрюються у вчиненні не вперше самовільного залишення військової частини або місця служби чи дезертирства, які добровільно повернулися на військову службу, будуть закінчуватися скеруванням до суду обвинувальних актів, а вже в суді такі провадження будуть зупинятися на підставі статті 335 КПК України, якою передбачено, що в разі, якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Сподіваємося, що з часом законодавець все-таки внесе зміни, які дадуть можливість звільняти від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання з випробуванням осіб, які не вперше до 29.11.2024 року самовільно залишили військову частину або місце служби чи вчинили дезертирство та скористалися наданою пунктом 72 «Прикінцеві положення» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» можливістю добровільно повернутися на військову службу.