Як бізнесу захищати репутацію під час кримінального розслідування

Автори: Анжела Павленко, адвокатка Grain Law Firm
Антон Бабинець, помічник адвоката Grain Law Firm

У сучасних умовах ведення бізнесу підприємства стикаються з широким колом зовнішніх викликів, які за відсутності належно сформованих механізмів реагування можуть спричинити істотні репутаційні втрати.

Зокрема, йдеться про поширення недостовірної інформації, організовані медійні атаки, а також безпідставне ініціювання кримінальних проваджень щодо підприємств, їх власників, посадових осіб або працівників. Вказані фактори здатні негативно впливати на стабільність господарських процесів, фінансові показники суб’єкта господарювання та його позицію на ринку.

Одним із найбільш чутливих чинників, що здатні завдати суттєвої шкоди діловій репутації бізнесу, є безпідставно та штучно розпочаті кримінальні провадження. Такі провадження, незалежно від їхньої реальної перспективи, здатні спричинити наслідки, у тому числі арешт активів, вилучення продукції, техніки чи документації, блокування рахунків або перешкоджанням господарській діяльності інших чином.

Репутаційні ризики, пов’язані з кримінальним переслідуванням, можуть призвести до зниження вартості бізнесу, погіршення умов співпраці з контрагентами, втрати клієнтів та виникнення кадрових проблем, зокрема небажання працівників продовжувати трудові відносини з підприємством, яке фігурує в кримінальному провадженні, у тому числі резонансному.

У зв’язку з цим захист ділової репутації повинен розглядатися як невід’ємний і пріоритетний елемент загальної системи правового захисту бізнесу.

У даній статті проаналізовано ключові ризики та практичні інструменти, спрямовані на мінімізацію репутаційних втрат підприємства у випадку кримінального переслідування.

Основні ризики, які виникають у межах кримінального провадження

Ризик перших медійних публікацій

Одним із найбільш критичних репутаційних ризиків для бізнесу є поява первинних публікацій у медіа щодо слідчих дій або процесуальних рішень, пов’язаних із діяльністю підприємства чи його працівників.

Як свідчить практика, інформація про обшуки, затримання, вручення підозри топменеджменту компанії, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або визначення непомірної застави у багатомільйонному розмірі нерідко потрапляє в публічний простір раніше, ніж підприємство має можливість належним чином підготуватись до інформаційної атаки і відреагувати.

Навіть у випадках, коли кримінальне провадження надалі закривається на стадії досудового розслідування або фактично втрачає активність без подальшого просування, первинний негативний інформаційний ефект може зберігатися у суспільній свідомості тривалий час.

Формування упередженого ставлення громадськості, контрагентів, партнерів та кінцевих споживачів продукції чи послуг створює довготривалі репутаційні наслідки, які часто важче нівелювати, ніж юридичні наслідки самого кримінального провадження.

Ризик інформаційного тиску з боку правоохоронних органів

Ще одним суттєвим репутаційним ризиком для бізнесу є публічні комунікації речників правоохоронних та судових органів.

У публічному просторі нерідко з’являються заяви, у яких посадові особи фактично стверджують «доведеність» чи «очевидність» вчинення службовими особами підприємства кримінальних правопорушень, подаючи такі твердження як встановлений доконаний факт.

Публікації у соціальних мережах, телеграм-каналах, офіційних релізах чи на брифінгах щодо затримання топменеджменту, проведення активних слідчих дій, «викриття» фінансових операцій або «перевірки» господарської діяльності в межах кримінальних проваджень створюють додатковий інформаційний тиск.

Подібні комунікації є некоректними та здатні суттєво погіршити ділову репутацію підприємства, а також вплинути на його контрагентів, партнерів і клієнтів.

Такі твердження суперечать принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічні гарантії містяться у ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-які публічні висловлювання правоохоронців, що порушують принцип презумпції невинуватості, є недопустимими та порушують стандарти правової держави.

Унаслідок цього формується негативне інформаційне тло, що впливає на сприйняття бізнесу суспільством, створює уявлення про «встановлені факти» правопорушень та завдає довготривалої шкоди діловій репутації підприємства.

Ризик втрати довіри контрагентів
Наявність кримінального провадження щодо підприємства, його власників або керівництва може безпосередньо впливати на бізнес-поведінку банків, постачальників, партнерів та інших ключових контрагентів. Навіть за відсутності будь-яких юридичних ризиків для їхніх інтересів, сама поява підприємства у негативному інформаційному полі створює додаткові комплаєнс-перешкоди, здатні призвести до призупинення або розірвання співпраці.

Особливо чутливо на такі фактори реагують міжнародні компанії, чиї центри ухвалення рішень розташовані в країнах Європейського Союзу.

В умовах високих стандартів корпоративної відповідальності та вимог до бездоганної ділової репутації будь-які публічні згадки про кримінальні провадження автоматично знижують готовність до співпраці з бізнесом, який фігурує у таких кейсах. Це стосується як кредитних установ, так і логістичних, виробничих та торговельних партнерів.

Втрата контрагентів – постачальників, споживачів, фінансових установ – неминуче призводить до погіршення фінансових показників, збоїв у операційній діяльності та зростання витрат.

У такій ситуації бізнес вимушений спрямовувати значні ресурси на відновлення своєї репутації та переконання партнерів у відсутності ризиків, створених інформаційними закидами правоохоронних органів.

Ризик порушення внутрішніх комунікацій
Одним із найбільш недооцінених ризиків для бізнесу під час кримінального провадження є дестабілізація внутрішньої комунікації та атмосфери в колективі. Проведення обшуків у домівках працівників та їхніх родичів, вилучення документів і техніки з офісів, виклики співробітників на допити, психологічний тиск з боку оперативних працівників нерідко спричиняють панічні настрої серед персоналу.

У таких умовах працівники починають побоюватися можливих звільнень, перевірок, неплатоспроможності підприємства або припинення його діяльності, особливо, коли слідчими органами накладаються арешти на рахунки чи інші активи, що впливає на здатність компанії своєчасно виконувати фінансові зобов’язання й перед колективом.

Додатковим стрес-фактором стає навіть саме повернення до офісу, де проводилися слідчі дії та відбулося вилучення документації підприємства.

Колектив потребує часу на відновлення після таких інцидентів, однак у багатьох випадках негативний емоційний фон призводить до хвилі звільнень, особливо серед працівників із низькою стресостійкістю.

Це створює додаткові ризики для стабільності бізнес-процесів та може суттєво ускладнити відновлення нормальної діяльності підприємства.

Для запобігання вищезазначеним ризикам необхідно застосовувати ефективні інструменти юридичного захисту, які у поєднанні з превентивними заходами репутаційного менеджменту забезпечать бізнесу реальний захист від деструктивного впливу кримінального переслідування та дасть змогу зберегти довіру контрагентів, партнерів і суспільства, а отже, й забезпечити стабільність і розвиток бізнесу.
Розглянемо декілька з них.

Інструменти юридичного захисту ділової репутації

Превентивні заходи

Ефективний захист репутації бізнесу під час кримінального провадження передбачає системне використання правових механізмів, спрямованих на спростування недостовірної інформації, відновлення порушених прав та мінімізацію репутаційних втрат.
Ключовими інструментами такого захисту є постійний моніторинг публічних повідомлень правоохоронних органів.
Це стосується будь-яких заяв правоохоронців, пресрелізів, повідомлень у соцмережах, брифінгів, у яких прямо або опосередковано формуються твердження про нібито встановлені обставини в кримінальному провадженні.
У разі встановлення фактів поширення недостовірних відомостей компанія має право на відповідь, спростування, а також оскарження таких дій у судовому порядку.
Таким чином, оперативне реагування на порушення та застосування судових механізмів відновлення репутації є необхідними першочерговими активними діями.

Комунікація з банками та контрагентами

Одним із ключових інструментів захисту ділової репутації під час кримінального переслідування є оперативна та професійна комунікація з банками, ключовими партнерами та іншими зацікавленими особами.
Важливо розуміти, що репутаційні ризики для бізнесу виникають не лише через сам факт кримінального розслідування, а передусім через інформаційний вакуум, який створює простір для припущень, домислів і негативних трактувань подій, які в дійсності не мали місце.
Тому підприємству слід завчасно підготувати механізм інформування партнерів, який активується одразу після появи публічних згадок або початку слідчих дій на підприємстві.

Юридичній службі або залученим адвокатам ззовні слід розробити та надіслати партнерам офіційні інформаційні листи, у яких:

• коректно та стисло викласти суть ситуації, без розкриття інформації, що становить таємницю досудового розслідування чи іншу таємницю, яку охороняє закон;
• пояснити відсутність будь-яких реальних ризиків для контрагента, включаючи фінансові, операційні чи комплаєнс-ризики;
• долучити наявні документи, зазначити юридичну позицію захисту та вже вжиті заходи, спрямовані на забезпечення стабільності господарської діяльності підприємства;
• наголосити на спроможності підприємства незмінно виконувати зобов’язання перед контрагентами та на тому, що кримінальне переслідування стосується виключно окремих посадових осіб або обставин, які не впливають на взаємовідносини з контрагентами.

У таких листах важливо не лише інформувати, а й зменшувати рівень тривожності контрагентів, пояснюючи що:

• слідчі дії не порушують операційної діяльності підприємства;
• активи, рахунки та робота компанії не обмежуються;
• кримінальне провадження не створює правових або фінансових загроз для співпраці;
• підприємство діє прозоро, у правовому полі та забезпечує повний юридичний супровід процесу.

Завчасно підготовлена та зважена комунікація дасть змогу запобігти розриву контрактів, уникнути блокування платежів або кредитних лімітів банками, зберегти стабільність бізнес-процесів, мінімізувати шкоду діловій репутації.
Таким чином, професійно вибудована система комунікації є одним з найефективніших превентивних інструментів та основою захисту репутації бізнесу.

Захист у судовому порядку

Закон передбачає ефективний механізм відновлення порушених прав – звернення до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації і визнання інформації недостовірною.

Судовий захист дає можливість не лише спростувати неправдиві відомості, а й відновити репутаційний баланс, який має важливе значення для бізнесу.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно із вимогами ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, серед іншого, є ділова репутація.

За змістом ч. 1 ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Тобто юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації і таке право за своєю природою не може належати виключно фізичній особі. Відповідно, право юридичної особи на ділову репутацію підлягає судовому захисту.

З цього приводу варто звернути увагу на постанову об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.12.2023 року в справі № 504/4099/16-ц (провадження № 61-11424сво23), в якій колегія суддів відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема, від 30.09.2020 у справі № 373/1890/19 (провадження № 61-6525св20), від 30.08.2023 року в справі №754/311/23 (провадження № 61-7239св23) та зробила висновок про те, що:

«юридична особа має право на ділову репутацію і таке право по своїй суті не може належати тільки фізичній особі; з метою захисту свого особистого немайнового права, в тому числі права на ділову репутацію, юридична особа може застосовувати як загальні способи захисту (глава 3 ЦК України), так і спеціальні способи захисту особистих немайнових прав, які передбачені у главі 20 ЦК України, зокрема, вимагати спростування поширеної недостовірної інформації, дати відповідь на цю інформацію тощо; з урахуванням принципу розумності, абзац 3 частини четвертої статті 277 ЦК України потрібно тлумачити в контексті змісту частини першої статті 91 ЦК України та частини першої статті 94 ЦК України.

Тобто оскільки юридична особа, хоча вона й є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність, юридичній особі належить право на ділову репутацію, то для захисту цього права юридична особа може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. У такій ситуації юридична особа по суті не має іншого правового механізму захисту права на ділову репутацію».

У практиці правоохоронних органів негативна інформація найчастіше подається у ствердній формі, із використанням формулювань на кшталт «викрито», «встановлено», «підтверджено».

Таким чином, відомості позиціонуються як такі, що вже встановлені в кримінальному провадженні, хоча насправді вони не є результатом судового розгляду та суперечать принципу презумпції невинуватості.

Оскільки такі повідомлення створюють враження про доведеність обставин кримінального провадження та подаються у формі твердження, то підстави для звернення до суду з позовом про захист ділової репутації виникають одразу з моменту їх оприлюднення.

Підприємство може вимагати спростування недостовірних даних, якщо встановлено, що поширена інформація не відповідає дійсності; або має оцінний характер, але подана як факт; або викладена у спосіб, що вводить в оману чи формує у суспільства уявлення про доведеність обставин, які викладені правоохоронними органами у вигідному для них змісті.

Правоохоронці нерідко формулюють повідомлення таким чином, що інформація має вигляд доведеної, хоча на стадії досудового розслідування жоден факт не може вважатися встановленим без рішення суду.

Такі твердження підлягають спростуванню, оскільки суперечать принципу презумпції невинуватості, містять недостовірні або неперевірені відомості та маскують оцінні судження під фактичні твердження.

Для судового захисту достатньо довести, що інформація є недостовірною або подана у викривленому вигляді, а також те, що вона завдала шкоди діловій репутації підприємства.

При цьому шкода має бути належним чином оцінена і підтверджуватися відповідним висновком судового експерта.

Після отримання позитивного судового рішення його можна використовувати у своїй діяльності під час комунікації з контрагентами для захисту ділової репутації.

Висновки

Судовий захист ділової репутації є одним із ключових інструментів протидії негативному інформаційному впливу під час кримінального провадження.
Юридична особа, стосовно якої поширено недостовірні відомості, має повний обсяг процесуальних механізмів для відновлення порушених немайнових прав.

Відповідно до вимог законодавства та судової практики, підприємство має право як на відповідь, так і на спростування недостовірної інформації, що була поширена.

Ці два інструменти виконують різну функцію. Спростування спрямоване на офіційне визнання інформації недостовірною, тоді як право на відповідь забезпечує можливість подати альтернативне бачення подій та надати власне пояснення.

Застосування таких способів захисту дасть змогу бізнесу оперативно реагувати на негативні інформаційні атаки, встановлювати недостовірність поширених фактів та відновлювати порушені права шляхом судового рішення та висвітлення дійсного стану речей у медійному полі.

Такий підхід не лише мінімізує миттєві репутаційні ризики, а й створює правову позицію, яка може бути використана в подальших комунікаціях з партнерами, банками тощо.

Комплексне використання цих інструментів разом із превентивними заходами репутаційного менеджменту надає бізнесу реальний захист від негативного впливу кримінального переслідування та дає змогу зберегти довіру контрагентів, партнерів і суспільства, що, у свою чергу, забезпечує стабільність бізнесу.